Як російська дезінформація атакує Сумщину з 2022 року

Численні «злочини» українських військових, мобілізація дітей, примусова платна евакуація та навіть продаж людей у рабство — ці та багато інших маніпулятивних, а почасти й абсурдних історій поширювали на Сумщині з лютого 2022 по травень 2026 року. Ми зібрали 120 дезінформаційних повідомлень, аби зʼясувати, хто, як і навіщо намагається маніпулювати громадською думкою у прикордонній області. Найбільше публікацій стосувалися ЗСУ (45 публікацій), ситуації на фронті та загрози наступальних дій (29), мобілізації (14), обстрілів (11), евакуації (10). Фейки мають системний характер і є складовими добре спланованих інформаційно-психологічних операцій. Які дезінформаційні пастки розставляють на Сумщині та як їх розпізнати  — читайте далі. 

Сумщина як ціль дезінформації

Сумщина має понад 560 кілометрів кордону з рф і постійно потерпає від російських атак та обстрілів. Ворог не менш активний в інформаційному полі: регулярно поширює маніпулятивні повідомлення, аби дестабілізувати ситуацію та посіяти паніку. Ми зібрали й проаналізували дезінформаційні повідомлення, які розповсюджувались в період повномасштабного вторгнення, дослідивши їхню тематику, особливості створення та поширення. Варто зазначити, що всі 120 фейкових повідомлень були спростовані фактчекерами, військовими, правоохоронцями та іншими офіційними структурами. У 2022 році поширювалися здебільшого панічні вкиди про здачу міст, переговори влади з ворогом та руйнування. У 2023 році кількість інформаційних маніпуляцій дещо збільшилася, зʼявилися повідомлення про планування наступу з боку росії, обстріли та мобілізаційні заходи. У 2024 році до вже існуючих тез пропагандистів додалась підготовка загонів школярів, примусова евакуація, мобілізація майна та приховування втрат українських військових за допомогою крематоріїв. 2025 став роком фейків на Сумщині. Вкиди про мобілізацію та ймовірний наступ ворога набули системного характеру, але найбільше маніпуляцій зафіксовано на тему так званих злочинів українських військових (наркотики, згвалтування, ДТП, вбивства). У 2026 році до раніше виявлених методів пропаганди додалося розкидання “друкованої продукції” з дронів, більш поширеними стали фейки про захоплення ворогом прикордонних населених пунктів. 

Коли фейків було найбільше? 

Активність розповсюдження дезінформації змінювалася відповідно до ситуації на фронті, інтенсивності обстрілів та настроїв суспільства. У 2025 році зафіксовано 48 інформаційних маніпуляцій — це найбільше за період повномасштабного вторгнення. У 2022 — найменше, 3. У 2023 році медіа поширювали щонайменше 8 дезінформаційних повідомлень, у 2024 — вже 35, а менш ніж за пів 2026 року — 26 вкидів. 

Якими були теми дезінформаційних вкидів?

У процесі аналізу дезінформаційних повідомлень, які поширювалися на Сумщині з лютого 2022 по травень 2026 року, ми виділили 8 основних тематичних блоків: дискредитація військових; ситуація на фронті та загроза наступу; мобілізація; перекладання відповідальності за воєнні злочини; психологічний тиск на цивільних та створення паніки через евакуацію; підрив довіри до влади; епідемії та інфекції; вербувальні ІПСО. Більшість цих тем не сходить зі сторінок пропагандистських ресурсів протягом усього періоду повномасштабної війни. Тож ми дослідили кожну з них, аби на конкретних прикладах зʼясувати мету дезінформації, інструменти її створення та розповсюдження. 

Дискредитація військових та правоохоронців

Найбільше дезінформаційних повідомлень на Сумщині з початку повномасштабного вторгнення (а саме — 45 зі 120 проаналізованих) були спрямовано на дискредитацію дій українських військових та правоохоронців. Що тільки не вигадували пропагандисти: і масові вбивства колаборантів, і самовільне залишення військової частини задля вбивства співмешканки, і численні ДТП нібито за участю військових, і браконьєрство, і використання жителів гуртожитка як живого щита. Російські анонімні телеграм-канали навіть поширювали повідомлення про волонтера, який віз для військових 100 кілограмів наркотиків. От тільки фото вантажу, як зʼясували фахівці Центру стратегічних комунікацій, було зроблено в Техасі, а не на Сумщині. Вдавалися пропагандисти і до фейків про загороджувальні загони в Сумській області, мовляв, дозвіл на застосування зброї проти дезертирів отримала 2-га Галицька бригада, хоча ні в ЗСУ, ні в НГУ не використовується така практика — на відміну від російської сторони. Найчастіше для створення подібних вкидів змінювали заголовки та елементи тексту наявних новин. Так, заголовок «У Сумській області встановлено 3 особи, які постраждали від сексуального насильства у звʼязку зі збройною агресією РФ» перетворився на  «У Сумській області встановлено 3 особи, які постраждали від сексуального насильства з боку українських військових». Вдавалися пропагандисти і до створення фейкових відеороликів, так Центр протидії дезінформації встановив, що звернення військового про великі втрати та втечу з позицій, яке активно поширювалося у TikTok, згенероване ШІ і вперше зʼявилося не на сторінці бійця.

Ситуація на фронті та загроза наступу

Загострення ситуації на лінії зіткнення та загрози ворожого наступу були темами 29 із 120 проаналізованих прикладів дезінформації. Усі вони поширювалися через російські та проросійські медіа та соціальні мережі. З 25 лютого 2022 року місцева влада неодноразово спростовувала інформацію про захоплення обласного та районних центрів, а також про перемовини з ворогом.  Наприкінці зими 2023 року почали зʼявлятися повідомлення про скупчення ударних угруповань російських військових на кордоні. Спершу фейки поширювались у Telegram-чатах або Viber-групах, обʼєднували такі повідомлення так звані джерела інформації: кум із СБУ, сусід з ГУР чи родичі-військових. Тема ймовірного наступу на Сумщину дійшла й до західних медіа, The Times писало про десятитисячне угруповання ворожих сил на кордоні. Згодом цю інформацію спростували. Початок Курської операції спричинив нову хвилю фейків. Так, пропагандисти поширювали фото підробленого документа про приєднання Суджі до Сумського району. Основною темою дезінформації у другій половині 2024 року стали «великі втрати» українських військових. Тут вдалавалися і до підроблених оголошень про пошук рефрижераторів, і до свідчень сумнівних блогерів, звісно —  без жодних доказів.  Вже у січні 2025 в медіа знову почали розповсюджуватися повідомлення про прорив держкордону на Сумщині, залишення владою обласного центру та вивезення документів.  Інформацію про «масову втечу українських військових» неодноразово спростовували військові.  Проте новини про «російський наступ на Суми» не зникають з інформаційного поля й досі. Після того, як ворожим військам вдалося проникнути у певні населені пункти Сумщини, кількість фейків про захоплення сіл і селищ суттєво збільшилася. Так, заявляли про взяття під контроль Андріївки, Корчаківки, Миропілля. 

Мобілізація

14 дезінформаційних вкидів стосуються питань мобілізації. На Сумщині начебто створювали «бригади дітей», мобілізували студентів та навіть цілі сімʼї. Для створення фейків пропагандисти змінювали заголовки, публікували фото неіснуючих оголошень та використовували відео підпалів автомобілів, зроблені ще до повномасштабного вторгнення. 

Перекладання відповідальності за воєнні злочини

11 дезінформаційних повідомлень — це намагання ворога перекласти відповідальність за обстріли та руйнування на українських військових. Наприклад, у Ромнах окупанти нібито знищили базу ЗСУ, насправді ж — зруйнували школу та вбили чотирьох освітян. Обстріляна колона зерновозів у російських пропагандистів перетворилася на військову техніку. Ракетний удар по житловому будинку у Сумах, унаслідок якого загинуло 11 людей, росіяни намагалися перекласти на українську ППО. Блекаут у Шостці за версією анонімних телеграм-каналів, виник через політику «київського режиму», а не російські атаки на енергетичну інфраструктуру. Найчастіше пропагандисти використовували фото та відео реальних руйнувань на Сумщині, але відповідальність за це перекладали на українське військо. Мовляв, бійці або перебувають в обʼєктах цивільної інфраструктури, або самі обстрілюють міста і села. 

Психологічний тиск на цивільних та створення паніки через евакуацію

З початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано щонайменше 10 публікацій спрямованих на розповсюдження панічних настроїв та здійснення психологічного тиску на населення. Пропагандисти використовували найбільш чутливі теми, зокрема необхідність жителів прикордоння покидати свої домівки. У липні 2023 року журналісти видання StopFake розвіяли російські міфи про примусову платну евакуацію та передачу будинків українським військовим. Російські ресурси також поширювали відео, де нібито український чиновник, який втік до росії, розповідає про підготовку провокацій з боку ЗСУ у пʼятикілометровій прикордонній зоні. Анонімні телеграм-канали залякували місцеве населення фейками про вивезення дітей з прикордонних населених пунктів задля продажу їх в рабство або на органи. Паралельно з питаннями евакуації пропагандисти підігрівали тему мародерства. Так, влітку 2025 року проросійські телеграм-канали розповсюджували фейкове звернення голови Сумської ОВА із закликом вивозити із собою всі цінні речі, зокрема техніку. Посадовець дійсно опублікував допис про евакуацію в області, проте без згадок про мародерство. Не оминула російська пропаганда і домашніх улюбленців — у мережі розповсюджували оголошення про заклик до евакуації собак через небезпеку з боку військових КНДР. Тож, щоб поширювати панічні настрої, пропагандисти вдавалися до спотворення заяв української влади, створення фейкових відео, вигаданих оголошень та навіть розкидання листівок з дронів. Так, жителів Великої Писарівки закликали евакуюватися, у Сумах, Глухові та Шостці скидали підроблені купюри з QR-кодами для передачі геолокацій, жителів обласного центру закликали до повалення влади. 7 травня у Сумах та Охтирці російські безпілотники розкидали пропагандистські листівки та фейкові гроші. Така «друкована продукція» часто містить QR-коди, за якими правоохоронці просять у жодному разі не переходити. 

Підрив довіри до влади

Аби похитнути довіру жителів Сумщини до місцевої влади, пропагандисти створили щонайменше 6 дезінформаційних повідомлень. У перші дні повномасштабного вторгнення масово поширювалися фейки про підрив мостів та підприємств в області, навчальні перевірки сирен та відключення інтернету. Пізніше — публікували фейкові розпорядження про розформування ДФТГ, оголошення про давно скасований тендер на охорону фортифікацій. Не обійшлося й без шахрайських дій: від імені голови Сумської ОВА двічі просили кошти. 

Епідемії та інфекції

Зафіксовано щонайменше 4 пропагандистські вкиди про нечувані хвороби бійців, які повертаються з фронту, закриття всіх інфекційних відділень у Сумах та масові втрати серед військових через інфекцію. Для залякування жителів Сумщини неіснуючими хворобами використовували текстові фейки, підроблені фото оголошень та відео, згенеровані ШІ. 

Вербувальні ІПСО

Аби завербувати жителів Сумщини для подальшого отримання інформації про місця дислокації ЗСУ, ворог вдавався до SMS-розсилок. Правоохоронці рекомендують ігнорувати такі повідомлення та не переходити за посиланнями. 

Які тези намагалися навʼязати жителям Сумщини?

Серед найбільш повторюваних дезінформаційних наративів: українські військові вчиняють злочини (21,7%), війська рф просуваються углиб Сумщини, а ЗСУ відступають (9,2%), готується масштабний наступ на Сумщину (5%), Україна та ЗСУ винні в ударах по житлових будинках та цивільній інфраструктурі (5%), дітей мобілізують (4,2%), на Сумщині поширюються інфекції (3,3%), відбувається примусова платна евакуація (0,8%). Подібні тези поширюються з метою дискредитації української армії та правоохоронних органів, провокування паніки, перекладання відповідальності за воєнні злочини, поширення страху перед мобілізацією та евакуацією, підриву довіри до влади. Інструментами дезінформаційних кампаній виступають здебільшого текстові фейки (47,5%), підроблені зображення (32,7%), відео, згенеровані ШІ (9,2%), псевдоофіційні повідомлення (5%), листівки та фейкові гроші, які розкидали з дронів (3,3%),  SMS-розсилки (0,8%). 

Як саме поширювали дезінформацію? 

Серед каналів поширення дезінформаційних повідомлень на Сумщині лідирують російські та проросійські онлайн-ресурси, месенджери, соцмережі (90,8%), російські пропагандистські медіа та заяви офіційних структур рф використовувалися значно рідше (5%), фізичне розповсюдження листівок та фейкових купюр застосовували 4 рази (3,3%). 

Підсумок

У ході аналізу 120 відібраних дезінформаційних повідомлень зʼясувалося, що це не набір випадкових фейків, а добре сплановані й довготривалі інформаційно-психологічні операції, обʼєднані ворожими цілями: підірвати довіру до армії та влади, дестабілізувати процеси евакуації та мобілізації, перекласти на Україну відповідальність за обстріли та руйнування. Для цього пропагандисти використовують текстові маніпуляції, фотофейки, відео, згенеровані ШІ або зняті задовго до повномасштабного вторгнення, псевдоофіційні повідомлення, листівки та фейкові купюри, а також SMS-розсилки. Офіційні інституції, медійники та військові експерти системно працюють над викриттям фейків, проте їх кількість постійно зростає, а інструменти впливу на громадську думку стають більш підступними. 

У таких умовах надзвичайної ваги набуває інформаційна гігієна. Гучні заголовки, скриншоти з ознаками редагування, відсутність згадок про джерела інформації та прохання перейти за підозрілими посиланнями — усе це має насторожувати споживачів інформації. «Перше, що потрібно зробити, — подивитися, чи є взагалі хоч якесь джерело інформації. Немає посилань — вже є сумніви в правдивості. Якщо посилання є, але джерело сумнівне — треба перевірити. І часом для цього не потрібно багато часу — кілька хвилин у пошуку», — зазначає медіаекспертка Алла Федорина в матеріалі видання «Трибуна. Історії Сумщини». Фахівчиня також радить остерігатися сенсаційності й нагнітання емоцій, які часто використовують для маніпулювання фактами, та звірятися з кількома джерелами, перш ніж повірити в повідомлення і поширити його. Перевірити інформацію можна в офіційних джерелах, «Білому списку українських медіа». А от довіряти анонімним каналам у соціальних мережах — не варто. «Вірте близьким — з поправкою на те, що й вони можуть помилятися. Решту — перевіряйте. Це не параноя, а розуміння сучасної реальності», — підсумовує Алла Федорина. Тож замість емоційного сприйняття — сумнів у правдивості повідомлень, перевірка в кількох джерелах, ретельний підбір інформаційних ресурсів.